Війна і мир

Chapter 5

           Well,nevermind,it’strueI’mtoblame,toblameallround.Well,whatelsedoyouwant?...”

           “Come,that’sright,Count!”criedthestaffcaptain,turningroundandclappingRostóvontheshoulderwithhisbighand.

           “Itellyou,”shoutedDenísov,“he’safinefellow.”

           “That’sbetter,Count,”saidthestaffcaptain,beginningtoaddressRostóvbyhistitle,asifinrecognitionofhisconfession.“Goandapologize,yourexcellency.Yes,go!”

           “Gentlemen,I’lldoanything.Nooneshallhearawordfromme,”saidRostóvinanimploringvoice,“butIcan’tapologize,byGodIcan’t,dowhatyouwill!HowcanIgoandapologizelikealittleboyaskingforgiveness?”

           Denísovbegantolaugh.

           “It’llbeworseforyou.Bogdánichisvindictiveandyou’llpayforyourobstinacy,”saidKírsten.

           “No,onmywordit’snotobstinacy!Ican’tdescribethefeeling.Ican’t...”

           “Well,it’sasyoulike,”saidthestaffcaptain.“Andwhathasbecomeofthatscoundrel?”heaskedDenísov.

           “Hehasweportedhimselfsick,he’stobestwuckoffthelisttomowwow,”mutteredDenísov.

           “Itisanillness,there’snootherwayofexplainingit,”saidthestaffcaptain.

           “Illnessornot,he’dbetternotcwossmypath.I’dkillhim!”shoutedDenísovinabloodthirstytone.

           JustthenZherkóventeredtheroom.

           “Whatbringsyouhere?”criedtheofficersturningtothenewcomer.

           “We’retogointoaction,gentlemen!Mackhassurrenderedwithhiswholearmy

Зміст книги
Налаштування
Фон сторінки
Розмір шрифту
Міжрядковий інтервал
Фразові дієслова
Показати / Приховати меню
Шрифт
Roboto Lora
Уведомления
Сторінка 232 з 2250