Міжзірковий мандрівник

Chapter 15

           Acrossthenarrowstraits,justfartherthantheeyecansee,wastheonehopeofescapeJapan,wheredoubtlessoccasionalshipsofEuropecame.StronguponmeisthevisionofthosesevenageingmenonthecliffsofFusanyearningwithalltheirsoulsacrosstheseatheywouldneversailagain.

           AttimesjunksofJapanweresighted,butneverliftedafamiliartopsailofoldEuropeabovethesea-rim.Yearscameandwent,andthesevencuniesandmyselfandtheLadyOm,passingthroughmiddlelifeintooldage,moreandmoredirectedourfootstepstoFusan.Andastheyearscameandwent,nowone,nowanotherfailedtogatherattheusualplace.HansAmdenwasthefirsttodie.JacobBrinker,whowashisroad-mate,broughtthenews.JacobBrinkerwasthelastoftheseven,andhewasnearlyninetywhenhedied,outlivingTrompascanttwoyears.Iwellrememberthepairofthem,towardthelast,wornandfeeble,inbeggars’rags,withbeggars’bowls,sunningthemselvessidebysideonthecliffs,tellingoldstoriesandcacklingshrill-voicedlikechildren.AndTrompwouldmaunderoverandoverofhowJohannesMaartensandthecuniesrobbedthekingsonTabongMountain,eachembalmedinhisgoldencoffinwithanembalmedmaidoneitherside;andofhowtheseancientproudonescrumbledtodustwithinthehourwhilethecuniescursedandsweatedatjunkingthecoffins.

Налаштування
Фон сторінки
Розмір шрифту
Міжрядковий інтервал
Фразові дієслова
Показати / Приховати меню
Шрифт
Roboto Lora
Уведомления
Сторінка 267 з 431